Конфлікт поколінь чи вади виховання?



                                                                                                                             [i]Проти  лома  нема  прийому…
                                                                                                                             окрім  іншого  лома  або  сила  силу  ломить
                                                                                                                                                                 (з  народної  мудрості)[/i]



Два  хлопці  сильні  й  молоді  по  вулицям  скитались,
цідили  пиво,  далебі,  й  пригод  собі  шукали.
Біля  будинку  одного  враз  ѓойдалку  узріли
їх  у  дитинство  потягло  –  ну  ѓойдатись  щосили.    

На  зойки  їх  і  скр́ипів  звук  дідусь  із  дому  вийшов  
та  попрохав  молодиків  ту  ѓойдалку  зал́ишить.
Руками  хворими  колись  зробив  її  для  сина,
щоб  міг  побавитись  малий  або  друѓа  дитина.

Один  сказав  –  ти  не  хвилюйся,  нічого  їй  не  стане,
ми  покатаємось  тихенько,  а  потім  собі  встанем.  
При  цьому  говорив  одне,  ну  а  робив  же  інше,
„Вже  зупиняюсь“  –  промовляв  й  розгойдувався  більше.

Другий,  сьорбнувши  знов  пивка,  цинічно  так  промовив  –  
на  ній  не  писано  чия  і  хто  її  згот́овив.
До  того  ж  з  другом  відпочить  зібралися  ми  гарно,
іди  старий  і  голови  ти  не  мороч  нам  марно.

А  дідо,  дивлячись  на  них,  зітхнув  і  тихо  мовив,
де  ж  доказів  я  вам  візьму,  що  сам  її  згот́овив.
Електрозварку  показать  чи  залишки  металу,  
а  може  руки,  вашу  ж  мать,  що  держака  тримали?!

Безсило  руки  опустив  й  поплентався  до  хати,
і  тут  згадав,  що  в  тих  руках  він  міг  щось  ще  тримати!
В  кутку  двохстволку  відшукав,  стакан  горілки  випив
і  в  кожний  ствол  по  п‘ятдесят...  грам  солі  він  засипав.
   
І  знову  вийшов  за  поріг  та  мовив  до  загалу  –  
даю  вам  сім  секунд  синки,  щоб  вас  уже  шукали!
У  іншім  випадку,  нажаль,  у  нас  ще  не  Європа,
по  жмені  консерванту  враз  отрима  кожна  попа!

В  переконання  ж  слів  своїх  він  звів  курки  статечно
і  право  власності  його  було  беззаперечним.    
Минуло  п‘ять  секунд  всього  і  щоб  там  не  казали,  
корова  ж  босяків  обох,  як  язиком  злизала!

У  байки  є  й  мораль  своя  –  лайна  такого  дофея!  
А  ще  хай  молода  босота,  хамлом  хизуючись  своїм,
запам‘ятає  –  незворотно  
час  пройде  й  стане  він  старим.

17.11.2015,  Миколаїв

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621817
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 17.11.2015
автор: Олександр Мачула