Коли дороги осені прийдуть
До мого серця вірно і раптово,
І листя кленів знову заведуть
Зі мною вічну, вітряну розмову.
Коли мій сад обсипеться дощем
І я зігріюсь в цьому листопаді,
Коли не буде більш пустих дилем
А біль і смуток лишаться позаду.
Коли я твердо стану на поріг
Осінніх днів жовтневого кружіння
І їм віддам все те, що я беріг
Для них давно, терпляче і надійно.
Тоді твій ніжний образ в цім саду,
Затьмарить блиск багряного багаття.
Тоді я пелюстки його вкраду,
Щоб тонко пригорнуть до твого плаття.
Тоді я перейду свій Рубікон
Себе віддам очам твоїм прозорим -
Бо ж в серці править осені закон,
Воно співає місяцю і зорям.
І лиш тоді, на перехресті днів
Там де схилилась до води калина,
Скажу про те, що завжди я хотів,
Що ти як осінь, вічна і єдина...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2015
автор: teodor_85