Я чужа тобі. І я тебе не варта.
І в листах своїх замінюю конверта
на вогонь. До попелу. До сліз.
Гілочки оголених чуттів у дім приніс
мені. А я їх ставлю в вазу.
На круглий стіл. Цілком байдуже.
У шухляді так акуратно складено твої образи.
Уже втомився час та нудить світ
від буднів слів, буденності мовчання.
Дзвенить будильником твоя печаль.
Я заберу букет. Сховаю вазу.
Щоб лиш подалі від очей. Щоб знов не плакати.
Мелодія вінчання моїх думок… Угода.
Тимчасова. І тиша… Вся моя!
Лише байдуже споглядання картин присутності
твоєї в квартирі, на стіні у рамочках
(Серед всіх інших тимчасових лиш присутностей)..
А все-таки тобі чужа! І геть не варта!
І знаю те, що необхідна варта. Поблизу тебе.
Не приходь. Замкни всі виходи. Поблизу мене.
Немає доступу!..
Моє нещастя, лихо, спи. Закриті штори, зорі сплять.
Їм сняться їх щасливі пари.., де є взаємність.
Ох, не про нас в цей час снять зорі!..
*****
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2015
автор: Оська