Людські долі
Життя наше – це тропи розтоптані
Побратимами і ворогами,
У колючі дроти перемотане,
По царинах роздуте вітрами.
Чорні жури в серцях накопичені,
Наливають уяві отруту.
Вночі мрії зірками засвічені ,
Молять Бога прийняти покуту.
Наші мари таємно засіяні,
Невидимо буянять квітками.
Роки списані, з зошита вирвані
І зашиті кривими рядками.
Хибна манна уми пересипала
І щедротно зійшла бур’янами,
До диявола душу закликала,
В чорне царство, де бавляться нами.
Кому людність у висях засвічена,
Чи мальована ніжною квіткою
І богами ще в люльці помічена,
Той не стане духовним калікою.
Людські долі, як тропи невідані,
Спотикаються роздоріжжями,
То заводять у хащі замикані,
То частують хмільними заміжжями.
16 листопада 2015 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621593
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.11.2015
автор: Микола Паламарчук