Згори зоріла неба вишина –
То в обіймах вологих ніч застигла,
Німа запанувала тишина
У лісі поміж соснами густими.
В’язав ще ніжне плетиво павук,
Щоб кинути в холодні, свіжі трави.
Розрізав тишу сонну раптом звук –
То їжачок вчинив свою розправу:
Прорвав те павутиннячко й сопів,
Уполювавши мишку на сніданок,
А крик її, немов протяжний спів,
Збудив нарешті росяний світанок.
21.09.2014.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621587
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.11.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)