Матуся у думках важких блукала,
І застрявали в стелі свердла-очі,
Її найбільше думка та лякала,
Чому Росія учинила злочин.
Синок, її кровиночка, в Донбасі,
А там вогні метають вражі «Гради»,
Фугаси й міни слух лякають басом –
«Сестра» Росія землі наші краде…
Й зорив із покуття Господь на сиву матір
І навпіл поділяв її турботи.
Він теж не міг цю ніченьку дрімати,
Втопивши очі власні у скорботі,
За тими, хто упав на полі брані
І не доніс додому перемоги.
«Тримайся, нене, в нього тільки рани,» –
Сказав, приспавши неньку і тривогу.
12.04.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621581
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 16.11.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)