А знаєш, їй якось уже все-рівно,
До кого тулиш ти своє лице.
Перегоріло, перемліло все.
Нарешті серцю дихається рівно.
Так що живи не лячно, спи вночі.
Світанками пий чай – лише не чорний…
Хай будять кров гучні прослави горни.
Вона ж… знайде від щастя ще ключі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)