Від пекучої помсти облизую губи.
Тіло пройняте стомленим спаленням знов…
Затопчу тебе, милий! Затопчу тебе, любий!
Із ненависним болем, що вселився у кров.
Не уб’ю, лиш скалічу. Назавжди. Хай гріх!
Затулю очі милого чорним платком.
І тепер не для мене долі в’їдливий сміх!
Повернутись назад не дозволю обом!
В перший раз чистим сном моє тіло засніє
Помста висмокче сили, всю лють і багно…
І ненависть останки моєї душі біля себе пригріє.
Я одна в цьому світі. Тепер. Та мені всеодно.
*****
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621511
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2015
автор: Оська