Вона його кохала… Як кохала!
Із цвіту липи шарф йому плела,
Щоб хуга його тіло не дістала,
Щоби морозом шкіру не впекла.
З кісток його вилущувала стронцій,
Печаль змітала сміхом із щоки.
Вона його любила, наче сонце
В полудень яблук медвяні боки,
А він… кохав давно уже другую.
Бо так не раз буває у житті.
Лиш винувато з вій пускав «dziękuję»,
Коли торкав ся поглядом її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)