Гойдалка була на нашім подвір"ї,
Її змайстрував ще,напевне дідусь,
А,може і батько,весною чи влітку,
Це стверджувати я уже не берусь.
Вона забавляла нас із сестрою,
Високо-високо несла до небес.
Тут діти сусідські бували порою
І досхочу всі гойдалися теж.
Радісно,гамірно кожної днини,
Аж до темна чулись жарти та сміх.
Вона колихала дитинство щасливе,
Яке їй звіряло секрети свої.
Роки,мов коні так швидко промчали,
І хата тепер сиротою стоїть,
Гойдалка плаче-скрипить все ночами,
Лиш піснею вітер втішає її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621455
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський