Осінь розкидала шкаралупки весни,
А ти сьорбаєш чай із надбитої чашки.
Коли все змінилось? Ти- вже не ти.
Твої дні не схожі на пахучі ромашки.
Байдуже "привіт" вичавлюєш мовчки,
Киваєш сном своєму життю,
Пусті емоції з дирявої бочки
Кидаєш щодня в калюжу брудну.
Час вперто ріже години твої,
Та все буде, певно, так, як було.
Недаремно кажуть, люди як кораблі,
Тож рано чи пізно підуть на дно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2015
автор: Dasha_GS