Кожного дня, кожнойі миті,
Згадуємо хвилини нами прожиті.
Згадуємо про те, що було,
Та думаємо про те, що ще буде.
Думаємо, чи часто помилялися,
Скільки вірних рішень прийняли,
Та все ж таки не цуралися,
Якщо не тією стежкою пішли.
Бо то була для нас наука,
Наука бентежного життя.
Страх, біль, часом розлука,
Іноді вічне забуття.
Помилка, наслідки, прощення.
Вірний вибір, добрі діла.
Життєвий досвід і батьківське вчення,
Як ходити по дюдських стежках.
Часом рівних, інколи тернистих,
Легких, а часом ні.
Та здавалося б навмисно,
Блукаємо в пітьмі.
То що ж шукаєми ми там?
У царстві вічнойі ночі,
Де немає місця свічкам,
І не побачиш відкривши очі.
Говоримо, що доля туди занесла,
Або просто, помилилися.
Та все ж таки хтось там шука,
Вогник, проблиск чи просто милість,
Кінець дороги, завершення шляху,
Початок дня або сутінки ранкові,
Та спираючись на доленьку лиху,
Заємося, на пів-дороги.
Встань, іди і пам'ятай!
Чого тебе життя навчило.
Повір! Ти обов'язково побачиш край,
Головне, щоб Сонце не осліпило.
Коли вічність по темряві блукаєш,
Зневірений, безсилий - ти звикаєш.
Але усвідомив чи зрозумів,
Що так чинити не хотів.
Ну оступився, з ким не буває,
Такого більше вже не буде,
Бо більшість забуття лякає,
Звільниться, вдихне на повні груди,
І не відступить від добрих справ,
Непереступить межі уже ніколи,
Бо сам себе ж і покарав,
Коли не добрий вчинок скойів.
І заплатив за нього він сповна,
І вийшов звідти, не осліп,
І напевно вже нова,
Людина дивилася на білий світ.
Та небачити Сонця тим,
Хто навмисно туди іде,
Хто напускає дим,
Що труйіть все живе.
Хто не знає людських чеснот,
Хто забирає саме життя,
Хто койіть переполох,
І розбива людські серця.
Вічні муки того чекають,
Хто навмисно творить зло.
Такі люди добра не знають,
Бо прокляли вони добро.
Темнота у йіх серцях,
Темнота йіх другом стала,
Та за чорноту у йіх очах,
Темнота і покарала.
Тож нехай кожен знає,
За недобрі справи - життя карає.
Хто межу перетинає,
Вічність в забутті блукає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621354
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.11.2015
автор: Микола Балюра