Черга до кас і хлопчина у штатськім,
Простий, незавидний касира спитав:
«- А є в вас квитки до селища Братське,
На рейс я давно вже чекав?»
- Звичайно ! - чітко у відповідь слово,
Що зникло у затінках тихих глухих.
- Можна з посвідченням? - тихо промовив,
- Учасника дій бойових.
Розгублено жінка глянула в очі,
Неначе все серце скувала зима,
Сказала крізь сльози, сльози жіночі:
- Жалкую та пільги нема!
Добивши білет кількома копійками
Пішов, закульгав через залу надвір,
Пружачи щелепи тиснув руками
Освячений кров'ю папір.
Дивлюсь на хлопчину, волаючи в простір:
- Навіщо ж тоді грізний цей документ?
З яким і з маршрутки вигнати просто
І пільга не як аргумент.
***
...Руки пекла ота книжечка синя
"Учасник АТО". Що нічого не значить?
Лиш пам'ять без краю, неначе пустиня,
Й чотири осколки у тілі в придачу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621347
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.11.2015
автор: Віталій Поплавський