А я кожного разу приходжу до твого будинку і чекаю, що ти вийдеш. Зважую всі "за" і "проти". Думаю про те, як і що я тобі скажу, проте, чи зважуся на цю розмову?.. Я хвора? мабуть, це справді так. Адже, мої думки всі, до жодної, про тебе. Я так хочу знову побачити тебе. Востаннє, ми бачилися на перроні. Я чекала своєї черги, коли зможу підійти і попрощатися з тобою, але... марно. В тебе ж так багато друзів та подруг. А я... Я не належу до вашої компанії. Проте, як би ти тільки знав, як мені кортіло підійти, обійняти тебе за плечі, і щоб увесь світ навколо нас завмер, щоб перестали ходити потяги, літати літаки, щоб дощ за вікном застиг холодною рікою... і залишилися б тільки ми удвох - живі і щасливі. Як же сильно я мріяла побачити усмішку в твоїх очах, коли ти побачиш мене в той момент. Коли закриєш очі і торкнешся своїми устами мого обличчя. Як же я мріяла почути твоє: "Я такий щасливий, що Ти тут." Проте... я була не готова робити цей перший крок. Хто ти? і хто я? в тебе купа друзів, які горою за тебе стануть, які завжди тебе підтримають. В тебе велика родина, з якою ти завжди проводиш вихідні і свята. Ти дуже відомий в нашій школі, за тобою бігають усі дівчата нашої групи, ти добре вчишся і завжди допомагав усім іншим у навчанні. Навіть, мені. Хоча... чи ти пам*ятаєш це? Чи пам*ятаєш, хто я така? Проте... певна, що це навряд чи. Я стояла тоді на перроні, 22 січня, і дивилася, як від мене тікає потяг... Потяг, в якому ти поїхав від мене, навіть, не здогадуючись про це. Кожного дня, я повертаюся до твого будинку. Чекаю, що однієї миті, двері відчиняться і я почую твій, до болю жаданий, рідний мені, голос: "Ей, привіт. А ти чого тут мерзнеш, зима ж - бо..." А я не мерзну. Мені тепло від спогадів, які кожної миті оживають в мені, коли я повертаюся сюди. Знаєш, я вірю, що одного дня, однієї миті, ти повернешся назад. Хоч би й на мить. І тоді вже, я обов*язково тобі скажу. Про все скажу. Чуєш? Ти тільки повертайся, гаразд? Повертайся...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2015
автор: Тіна Травнева