Я тонкий сірничок – не поліно старе
І трухляве, що дім зігріває.
З нього користі більше: воно, поки вмре,
Ледве жевріє, а не палає –
Вистачає надовго родині тепла,
І по смерті – на добрива попіл.
З сірника – навіть з пачки – яка там зола?
Лиш іскринка – у темряві постріл.
Спалахнеш сірничком – і миттєво згориш,
Може, встигнеш когось запалити…
А як ні – теплим вогником в небо злетиш,
Де зірки… Щоби з ними світити…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621310
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2015
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)