Не приходьте до мене, сни,
Відпочити я хочу вкотре,
Та від осені й до весни
Знову сниться отой непотріб!
Забуваю про все і всіх,
Закриваючи двері й вікна,
Але чую знайомий сміх,
У який я безмежно вірю...
І вже фарби не вистача,
Щоб малюнок не був занудним...
...Але босе оте дівча
Ще не знає, що не забуде...
Теплу ковдру кладу до ніг,
Від безсоння купую краплі.
І так хочеться, хоч у сні,
У спокійне життя потрапить...
Але знову, коли все спить,
Я не можу ніяк заснути.
І нестерпно мені болить
Те, чого вже не повернути...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621172
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2015
автор: Наташа Марос