Коля був в сім’ї найменший,
Завжди, всюди він був перший.
Браття братика любили
І за нього все робили.
Що розкидає, збирали
І ніколи не картали.
Став Миколка підростати
Й не хотів великим стати,
Щоб самому все робити,
Руки, ніжки, зубки мити,
А ще й іграшки збирати
І всіх старших шанувати.
Раз до Бога він молився:
- Бог, зроби, щоб не змінився,
Щоб завжди я був маленький,
Звали завжди «наш любенький. -
Горе тим, хто вередливий,
А до того ще й лінивий.
Треба доброму навчатись
І за мудрістю звертатись.
Бог дає усім, хто просить
На добро і тих підносить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620994
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 14.11.2015
автор: Тріумф