Штормять садiв зеленi хвилi,
На вітах яблука висять.
Цим літом ви, плоди, вродились!
Це – найцiннiший лiта скарб!
Я вас прошу, мої сади,
Ви кожен рік родіть плоди,
Щоб яблука були і груші,
І солов'ї б співали дужче,
А сад із вітром би затихли
І занiмiли би вiд втiхи.
В саду затьохкав соловей,
Аж я замилувався. Гей!
Співай про сад i нашу працю,
Веселкою переливайся,
Радій життю, радій теплу,
Пірни в ранкову сиву млу,
Як вмиються росою всі дерева,
Туман на гілля ляже молоде,
Окреслиться схід смугою рожево,
Засяє в плесах сонце золоте,
Я вийду в молодий і пишний сад,
Де слив смачних ось пломеніє ряд.
Їх аромат я жадібно ловлю,
Куточок цей казковий я люблю...
Січень, 1999 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620977
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.11.2015
автор: Вадим Ферзь