Заблищала сльоза на дівочих очах
Не від щастя чи миті прощання.
Прокотилась дощем по знімілих вустах,
Залишивши глибокі зітхання.
По знімілих вустах прокотилась дощем
І упала на пасмо волосся.
Роздира душу й серце юнацькеє щем,
Що породжений з різноголосся.
Роздира душу й серце, і грізно велить
Залишити квітучії мрії,
Що в житті ще настане та радісна мить
Лиш не треба зрікатись надії.
Але серцю не треба жалю на словах,
Там де гордість – не буде благання.
Заблищала сльоза на дівочих очах,
Бо вмирало єдине кохання…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2015
автор: Андрій К