Вдяглись дерева в позолоту,
Скупими стали сонця промінці .
Виборюють дні гожі свою квоту
А я тримаю літо у руці.
Шпаки ніяк в дорогу не зберуться,
Фінальну пісню на горісі ллють,
Опеньки з- під сухого листя пнуться,
Землі безжалісно сорочку рвуть.
Старезний дуб дітей своїх розкидав,
Маленькі жолуді ховаються в траві,
Метелики кленові,непосиди
Летять на зустріч крижаній землі.
Тяжіє листя, падає додолу,
Скидає осінь золотий каптан,
Гостинцями наповнила стодолу,
Сховала в смуток свій чарівний стан.
Пішла за обрій по ріллі колючій,
Вогонь згасивши у палкій душі.
В житті є старти і фінали неминучі,
В красі не бачиш , правди міражі.
13.11.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620875
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2015
автор: леся квіт