Не спала осінь, хмари всеньку ніч змітала,
До міліметра обшир неба перейшла.
І відступила кількаденна сіра мла.
Голубизни небесна стеля-глядь набрала.
І тоді осінь двері сонцю відчинила.
Очима світячи граційно увійшло,
Накрило сяєвом і місто, і село,
Тепло принесло на своїх злотавих крилах.
І гарно-любо стало. Докруж все ожило.
Птах заспівав веселу пісню у гаю.
Та серце, знай, вело мелодію свою –
Сумну, бо туга його щільно обложила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)