Кружляє в небі вальс осінній,
Парад зірок у вишині.
Змінило небо колір синій,
Минули швидко теплі дні.
Самотньо верби зажурились,
У прохолоді золотій.
Ми коло них колись любились,
Було у нас багато мрій.
В траві ще чується сюрчання,
Намисто падає з роси.
Тут зародилося кохання,
Воно живе у всі часи.
Нераз думки ще нагадають...
Моя рука в твоїй руці.
Чуття ніколи не згасають,
Твій поцілунок на щоці.
Душа однаково кохає,
Коханням тим вона живе.
І в глибині усе ж чекає,
Тебе з минулого зове...
Та чи потрібне те минуле,
Коли пройшло багато літ..
А серце... серце незабуло,
Воно, як і колись болить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2015
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)