Ми уходимо непомітно і тихо,
З онуками вже ходять молодші бабки і дідусі,
Наші згадки перекреслює новітнє лихо,
І губляться в часі наші поразки усі.
А про успіхи ми і не говоримо,
Позіхаємо мовчки, потупивши очі в Чорнобиль,
У соромі за одноліток/вату горімо
І прощаємо їх дурість без всяких зусиль.
12.11.2015
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620820
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.11.2015
автор: Левчишин Віктор