Відпочиваю...від зими,
життя що губить.
Вітрів північних льодяних,
що душу студять.
Від білих і холодних днів,
що стиснуть серце як воду
в кригу у річках і у відерцях.
Відпочиваю...я від слів
осудних,підлих.
Як змії заповзуть в життя,
живуть як тіні.
Очима мертвими слідкують
чи жива ще?
Я роблю вигляд що не чую.
Буде на краще.
Відпочиваю...зрозуміла,
ніч настане.Засну спокійно.
Не присниться біди навала.
І біль душі в пітьмі розтане
і сірий ранок не застане.
Лиш усміхнуться хризантеми
на подвір"ї.
Присниться сон як у дитинстві.
Метелики у сяйві сонця.
Їх різнобарвні кольори-веселки діти.
І квіти як небесні зорі,
що з вечора ще впали в поле.
І пелюстки їх як коштовні
самоцвіти.
На зустріч вітру я біжу.
Роки навздоганяю.
І їх в корзинку,як гриби
без поспіху складаю.
А серця стукіт все тихіш.
І біль його минає.
Дощу краплинки на душі
вже сплять.Відпочиваю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620805
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2015
автор: кацмазонка