Не відаючий заправляє щастям,
Заздрісно,трясця.
Що як знаєш забагато, то погано,
Вічно встаєш рано.
І лиш людини знаючої в тому ж вина,
Що ніяк не новина.
Але навіть так, що ж розбереш без вина?
І очевидно, ти ба...
Щоб побачити треба алкогольне зп'яніння.
Буде й провидіння.
Ось так і живе наша істина і слабка надія,
Ну і десь там мрія.
Десь між розумом і дурістю, де темне світло,
По своєму розквітло.
Де навіть таке розцвіло, а кохання не цвіте.
Так скажи мені, ти де?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620763
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2015
автор: Rocusan