Мені або здається так,
Або я дійсно справді збожеволіла.
Та наче ти якийсь відьмак:
Проник без дозволу в свідомість,
А я тобі даю натомість
Згоду. Що буду поневолена.
Або чутлива я настільки,
Або ти дійсно контролюєш мою силу.
Ладна почути слів лиш кілька,
І стати осторонь.
Пліч-о-пліч із твоєю постаттю.
Закута мріями своє́го виру.
Ти знаєш, до яких торкатись струн.
Невже на стільки віртуозний музикант?
Або й насправді той чаклун..
Що дивиться крізь сферу сподівань
На втілення усіх своїх бажань.
Я сподіваюсь, це лиш жарт...
Можливо лиш волі бракує.
Та ти не схожий на диктатора.
Коли хтось інший тебе чує,
не тане, і не рветься самостійно
В підкорення до тебе добровільне-
За слабкість цю я б себе стратила.
Йдучи життям меланхолічним
По тихим сходинкам крізь небо,
Мов хвора я патологічно
На крилах запозичених думок
Не ставши перед прірвою й на крок
Лечу до тебе..
8.11.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2015
автор: jess