Спливає півтора. Вже й два не за горами
Як вирував Майдан, лилась рікою кров
Пролита дочками, найкращими, й синами
За честь, за гідність та за звільнення з оков;
Брехні, приниження,грабунку та знущання
Олігархату, криміналу та злодюг
І люди вийшли на майдани, на повстання
Щоб скинуть владу паханату та бандюг
Відклекотав Майдан і пристрасті ущухли.
Пахан зі свитою дременув за кордон.
А обіцяльники до влади, та й поглухли.
Бо вже, напевне, перейшли свій рубікон.
І той що з трактора й розмахував руками,
І той що не боявся навіть кулі в лоб.
Романтики ж під гімн, святий, та з прапорами,
Героїв пакували, першу сотню, в гроб.
Це мудрість, підлість, нерішучість чи бездарність?
Без бою Крим, в крові, палаючий, Донбас?
А може це олігархічна солідарність?
Їм на умі своє, і що вже їм до нас?
Вони щосили галасують про реформи
Натомість третю шкіру вже із нас деруть
Здолать корупцію грозяться для проформи
Народ все хиріє, а ціни все ростуть.
Вагітною не буде Україна вічно!
Це аксіома і невідворотна суть!
І вже тоді насправді, а не символічно
Сатрапів хижих всіх на порох перетруть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620539
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2015
автор: євген уткін