Боюсь писати. Всі слова чужі,
І ручка рук не слухається зовсім...
А на душі? - лишилось щось чи ні?
Я відшукаю й виберусь на осінь.
У осінь не виходила... вдома жила,
Та все ж в мій дім занесло лист кленовий:
Сухий і жовтий – інших вже й нема...
Та це улюблений букет листопадовий!
Боюсь писати, зрадити боюсь
Усі свої в «закриту душу» обіцянки...
Я вірю щиро у безсмертя душ.
Лише б свою заправити у рамки:
Щоб чула голос розуму дзвінкий,
Щоб бачила чіткі границі тіла...
Боюсь писати... стан неговіркий...
Душа ж кричати вперто захотіла. 11.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620528
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.11.2015
автор: Яна Бім