Не бУло спокою у серці,
Воно все билось в унісон
Не знала матінка старенька,
Що не побачить більше сон:
Про те, як з сином, ще маленьким
Із дня у день гуляли вдвох,
Про те як ріс він помаленьку,
Про перше слово, перший крок.
Це все минуло, все лиш спогад,
Що часто бачився у сні.
Та не забуде вже ніколи,
Як сина віддала землі,
Як сина поховала мати закарбувалось назавжди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620507
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.11.2015
автор: Julia:)