А я жила у місті самоти,
Де так було багато світлих ранків,
Як завжди кава, трохи гіркоти,
У кожного в житті такі світанки.
Як завжди метушня, усе біжить,
Ще зовсім трішечки, і знов настане вечір,
Я памятаю були ще на "ВИ",
Тоді ми вдруге бачились, доречі.
У кожного були свої світи,
Ми проживали дні свої окремо,
Та помахом чарівної руки,
Манило щось до тебе так нестямно.
І знову ночі, знов солодкі ранки,
Тепер не в місті, в світі теплоти,
Колись давно сховавши всі слабинки,
Тепер найбільша слабкість це є ти!
12.11.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620477
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2015
автор: Олівія Тиркус