[img]http://stranamasterov.ru/img/i2011/09/23/wpapers_ru_klenovyy-list.jpg[/img]
Струмить дощем з оголених дерев,
проціджують тумани Оріона.
Осіння повня за живе бере
і жухлий сонях припада до лона.
Жура глибока як болючий нерв,
І я тону, і дна у ній не бачу.
Ловлю листок останній із дерев
Немов краплину воскову, гарячу.
Звіряюся, що буду берегти
любові хист як сутності мірило,
де серед хвиль життєвих бригантин
впіймаю ціле небо у вітрила.
[img]https://pp.vk.me/c302510/u158597842/155201789/x_a15f0a71.jpg[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2015
автор: Окрилена