Це кінець!
Опускайте щити,
оббивайте пороги,
ставайте на ноги,
ховайте
шипи...
На герць!
Це життя!
Думайте про минуле,
дбайте про надбане,
цілуйте поранених,
робіть міцну сталь -
каяття!
Буде що буде…
Критимуть крила,
нащо нам вила
і революції
без еволюції?..
Свобода -
надсила.
Піхота, до бою!
Бастіони укріплено,
корогви роздано,
стріли намащено,
всі роздратовані..
Слава героям!
Похід проти течії:
кроками в небо,
кроками треба
до дна
сповна
опуститися..
Битися,битися,битися!
Хто переможе,
час?
Хто буде судити,
грішність?
Сукупність безтактних рас
знову сповідує
вічність.
Що їм канони,
що їм закони?
Як розділити кров
на ніжні і милі
прокльони?..
Воскресне нарешті
л ю б о в .
Це початок!
Постійні шанси,
нестача фінансів,
короткі романси
співця!
Післясловіє воїна
Якщо мир і гармонія - все, про що пише
поет - у кожному з нас,то…
Хто ще занотує історію
на декілька тисяч фраз?
(Думайте, люди,
лікуйте рани -
поки не бачать,
поки не рано..)
Хто ще подарує обійми
серед галасу дня і пітьми?
Здається,чомусь,дуже сильно
що протомирот і
ми.
____________________
Протомирот - протестуючий миротворець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620307
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.11.2015
автор: Ілона Павленко