[i]
„SUMUTUR A CONVERSANTIBUS MORES –
з ким поведешся, від того і наберешся“
(Сенека, філософ-стоїк)
[/i]
Ти звабила мене, тварюко!
Зробила ницим плазуном!
І заслуговуєш, падлюко,
частунку добрим стусаном!
Надворі свище завірюха,
заметів всюди намело.
Цілую в щічку, біля вуха
і переходжу на чоло.
Спускаюсь нижче – шия, плечі
животик, спина, голий зад…
Перестає буть томним вечір,
я знов цілую невпопад.
Мене всього прошило струмом,
трясуться руки, ноги, все…
Це рівносильно сексі-буму
і вже мене в тебе несе.
У тебе ж заборон немає,
я лізу далі – у труси.
Я весь в тобі, мандрую раєм!
Немає вищої краси!
Від тебе просто шаленію
і в котре знову йду на штурм.
Я божеволію, німію,
не чув раніш стількох я сурм!
О Жінко! Я тебе кохаю!
Я знову в лоні як в раю!
Злітаю аж до небокраю
і сам себе не впізнаю…
10.11.2015, Миколаїв
* Пародія на твір «То жінка!» автора maxaon:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109739
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620144
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 11.11.2015
автор: Олександр Мачула