Окроплена небесною сльозою,
Цілована туманами, як дим,
Тяжіє повногрудою лозою
І грона сяють сонцем молодим.
Незаймана красуня босонога,
З очима чистими, мов небеса.
В квітках і травах згублена дорога
І відшукати не дає краса.
Вмліваєш від цілунків тих солодких,
Летиш в легких обіймах вітерця...
Забуті вже тяжіння і супротив,
Немає часу, як нема кінця...
1 жовтня 2015
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2015
автор: палома