(Продовження)
Настала в житті сестер пора буднів. Кожен слідуючий день був схожим на попередній, неначе грузовий потяг, котрий заступає собою цілий світ від обрію до небокраю, і котить перед очима вагон за вагоном, вистукуючи ритм безповоротно втрачених хвилин життя. Здавалося, так буде до кінця їхніх днів. Перебування в профілакторію було непростим, бо гулянки і посиденьки по сусідніх кімнатах напружували не тільки медперсонал, а й нашу героїню Ольгу. Вона, на відміну від своєї сестри, прагнула до усамітнення та спокою. Але, хоча тут було подеколи занадто гамірливо, додому їхати все одно не хотілося, тому що батьки не знаходячи спільної мови, майже кожного дня влаштовували сімейні сцени. Від самої згадки про це псувався настрій і наверталися сльози. А ще похолоднішало таки добряче, випав сніг, дороги до села замело. Тут до роботи крок ходу. Правда недовго того добра - тільки на 24 дні видавалась путівка, два рази в рік - то найзимовіші місяці (грудень і січень) вирішили дівчата відпочити від домашніх сварок та виснажливих доріг. Працювали вони на панчішному комбінаті. Ходили до роботи інколи в одну зміну, а бувало в різні. Старша сестра на складі, молодша у в"язальному цеху, а там працювали і в нічні години.
В кімнаті санаторію-прфілакторію проживала з ними розкішна брюнетка. Доглянута, завжди модно вдягнена, не дівчина - мрія. Та й ім"я незвичне - Діна. Задивлялися на неї всі чоловіки, а вона з того тільки тішилася та висміювала їхні почуття.
Несподівано, одного тихого ще не пізнього вечора, Діна поділилася з сестрами своїми пригодами.
- Познайомилася з гарним парубком, звуть його Пєтя. Надзвичайний хлопець, для життя те, що треба. Прописаний у сусідній кімнаті, але тут не ночує, бо проживає в місті. Йому потрібне тільки харчування, так як він прооперований на шлунку, а сам готувати не має ніякого бажання.
У Олі похололо всередині, чи не той це красень, котрий вже стільки днів не дає спокою її думкам?...
А Діна розповідає, хвалиться, і деталі, одна за одною, підтверджують нарешті - таки той.
- Так мусить бути,- подумала дівчина,- хто я, щоб на мене звертати увагу? Діна, то зовсім інша справа.
На душі було сумно, ніби хто вкрав частинку серця...
І знову робота, дрібне рукоділля перед телевізором в кімнаті відпочинку, сон. А довкола вирує молоде життя: Діна крутить роман з Петром, та не вгаває вихвалятися.
Далі буде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619827
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2015
автор: Корніївна