Місто
темними ліхтарями
дивиться просто в душу.
Скрипуча, дитяча гойдалка,
схована між дворами,
іржава й непорушна.
Море, не знаючи берега,
стриманими ковтками
п'є недопиту сушу.
Крона старого дерева,
випещена вітрами,
тиха і незворушна.
Осінь
знаходить
загублених
мертвими чи живими
і повертає в стайні.
Місто, що стало улюбленим,
без почуття провини,
губить свій перший камінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2015
автор: три крапки