Коли диміли чорні шахти,
Та гул Донецька силу мав,
Здійняла в гору руки мати,
То син листа їй написав.
А він писав, що на навчанні,
Та не попаде на війну
Щоб не метушилась у зітханні:
"Я ,мамо, тут не пропаду! "
Прочитала ранком смс .
А потім враз і обімліла,
Син мріяв так про мерседес
О Боже, я ж осиротіла!
Я в це не вірю! Посивіла...
І через сутки біля тіла,
Як земля святая - почорніла.
Немає Сина-оніміла...
Кому та вигідна війна?
Що рідних, близьких забирає
Комусь додаток до майна.
А людям серце вириває! !!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2015
автор: душа едельвейсу