Я тебе привіз,
на галявину в ліс,
Щоб не бачили злі язики.
Ти хотіла пригод,
ми на місці і от,
Тепер слухай моі вказівки.
Он сузір'я Піон,
а там Оріон,
А це, глянь, ведмедиці дві.
Обережно сучок,
подивись, - світлячок,
Заховавсь у високвй траві.
Заморилась - сідай,
стало жарко - знімай.
Лісову прохолоду вдихни.
Ти боішся-облиш,
і сумління залиш,
Ситуацію просто збагни.
Подивися хутчіш,
краще ляж, так зручніш
Там вгорі промайнула зоря...
Десь комарик дзвенить,
повний місяць висить,
Грає відблиском нага твоя.
Ти щаслива? Я теж.
Ти позвониш? Авжеш.
І на свій мотоцикол заліз.
Час швидко пливе,
ти забула мене.
Але більше не ходиш у ліс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619599
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.11.2015
автор: maxaon