Осіння скрипка добіга́ кінця,
І дограє мелодія прощання.
Ти просишся налить собі винця,
Але у відповідь скупі знущання.
Як швидко набридають нові люди.
Ти в шоці. Та й вони не гають час,
А розкидаються плюванням своїм всюди,
Що ти б упав, не станцювавши вальс.
Як Муза до Джулай посеред ночі,
Страшна прийшла до тебе тінь,
Щось каже, та й сама не знає, чого хоче,
А ти ховаєшся у вирі білих стін.
Ховайся. І біжи, як тільки зможеш,
Не оглядайся. Це така собі біда.
І з часом ти повернешся, як схочеш,
Але не скоро ще. Шкода́.
08.11.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2015
автор: AnastasiaSlobodianiuk