Палають зорі калинові мов намиста,
Дотліває осінь жовтим листям.
Вже сьогодні у моє безсоння,
Сірий іній залетів на підвіконня.
Де й поділося все те, що було сповна
Розгубилось, випало з човна.
Все що було зрозуміле й просте,
Відлетіло, розчинилось десь у простір.
Відшуміло, відцвіло і відгоріло,
Те що душу повсякчасно гріло.
Все що було вже тепер не треба,
Попереду лиш глибокий безмір неба.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619411
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2015
автор: Василь Надвірнянський