Дозвольте? Випадково? - Ні не зовсім.
Згубився ключ і телефон мовчить,
А за вікном дощить, неначе осінь...
О, Боже, десь поділися ключі!
Ні-ні, мені незручно...На хвилинку?
І кава свіжозварена? - п"янить.
У вас так гарно - квіти, ні пилинки...
Щось кров у скронях гучно стугонить.
Мабуть нервую? Звісно, кави досить -
Смакує...Пиріжки? - хіба один.
Мене давно вже так ніхто не просить,
Я сам тепер, як без обійстя тин.
Не може бути! Ти зі мною в класі,
На першій парті? Хвостики смішні?
Писали про кохання на атласі
І на книжках! - горю, як у вогні.
Чому? Бо сором, не впізнав одразу,
А ми ж з тобою...Так, не буду знов.
Щоночі снилась, з восьмого десь, класу -
Останній ряд забула? - У кіно.
Тоді ми вперше цілувались...Що ти!
Як називалось? Хто його дививсь?
Контрольну завалили ми роботу,
А ти сміялась, я ж бо розпаливсь,
Та не посмів, ти не шкодуєш, мила?
Життя таке накрутить навіки.
Не може бути! Ти мене любила
І досі любиш?.. Де ті пиріжки?
08.11.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619410
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2015
автор: Ліна Ланська