Дністром літа спливають у минуле,
У брід ріки уже не перейти,
Шептались з вітром молодії лози,
У задумі лились дівочі сльози
І човен, мов напитися води,
Схилившись з берега, дивився на їх вроду,
Махав веслом, але вагався підійти.
Осіннє небо привітало нас дощами
І з глиби кам'яної, в далечінь,
Роки летять над нами - журавлями,
Та залишають за плечима -тінь.
Ще хоче осінь зберегти ту вроду,
На вдячність, від прийдешніх поколінь,
Дозрілий хліб і свіжу чисту воду,
У спадок їм- незайману природу,
Та неба синь.
Уже в косі срібляться павутинки,
Й на голову, як на траву роса,
Діадему із білого золота,
Підбира чарівниця-зима.
Осінню тишу не нарушив криком,
Лелека сів на березі Дністра,
Немає сил летіти дальше з клином,
Старий вже став.
Пора...
Йому пора…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619350
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.11.2015
автор: LeGrand