[b]А зараз я стою на роздоріжжі,
І кожний крок мій - це труна.
Лише одна дорога - це є щастя,
та тільки рветься, як тонка струна.
Ішов до неї я багато років,
тепер не знаю, що обрать.
Колись віддав би душу за Вкраїну.
Душі нема... Нема, що віддавать.
Життя минуло надто швидко,
і я залишився один.
Шукав, блукав.. та дарувала,
ще доля щастя декілька годин.
В минулому я винним був,
одній людині за життя.
Життя вона своє віддала.
Тепер життя віддам і я.
І сльози лилися рікою.
З моїх дитячих ще тоді очей.
Тепер же я мужчина сильний,
а пам'ять в мене та сама.
А зараз, вже, сиджу я в барі
І пивом запиваю те,
про що сказати я не можу.
Затьмарив дим мені усе.[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619187
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.11.2015
автор: Назар Вишневецький