Ось і знову, я любі, із Вами –
Стрепенеться душа...разом в світі...
І одні нас чатують тут мітки,
і одні огортають тумани...
Зрання сонечко нам усміхнеться,
на сьогодні надію вдарує,
та зустрінуть – калина, чи туя –
хризантема... від цвіту так гнеться.
День народження – є така мітка,
пам'ятаю, чекав повноліття,
як роки – нескінченним століттям
все тяглись, як туман понад світом...
А тепер – яка радість від того,
що межа надто швидко, все ближче?...
І без дзеркала,... осінь в обличчя
виглядає із ближнього рогу...
Та все ж знову, я любі, із вами –
жити тут на землі – то робота.
Хто не жив тут... – і арії, й готи?
Ми тепер – у степах й під горами...
Кожен якось шукає заритий
скарб – щоб стати людиною в світі
і як в Господа тім заповіті –
Совість, Правду, Любов прищепити
І не лишень дітя́м, а й онукам...
7 листопада 2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619096
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2015
автор: Променистий менестрель