Мені б тебе забути хоч на мить...
Не завмирати, загубивши слово,
Не плакати і не втрачати мову,
Коли так солодко полин гірчить.
Ти дивишся крізь контури образ,
Чи випливе твоя хмаринка суму
З надуманого болісного глуму,
Моїх забутих непотрібних фраз?
Не бійся, не торкнусь твоїх плечей,
Лиш подумки занурюсь у волосся,
Єдина мить...невже мені здалося,
Отой твій погляд... з тисячі очей?
Мені б тебе забути...що свіча?
Згоріла та й нема, запалиш нові,
Згорять і ті, а попелу з любові
Нема, як і незнаного ключа
Від брами до душі. Як пекло - рай,
Коли зотліло вже, а тягне димом,
Як не сховати виразку під гримом -
Вона болить роз"ятрена...хоча,
Торкни своїм небаченим теплом
Палких обіймів, знівечене "може",
Нехай воно, вже завтра буде... схоже,
Тобі не крила треба, а весло.
Бо човен тріснув, хлюпає вода,
Життям не названий,ущент розбитий.
А треба ж зараз вірити й любити,
Поки на міст не привела хода...
06.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2015
автор: Ліна Ланська