О, ноче, що усе моє взяла
і в себе увібрала так безслідно,
скажи тепер хоч слово принагідне,
раз маску ти з моїх очей зняла!
В тобі душа померла не одна,
закрилися численні тут зіниці,
самітників ув’язнених в темниці
знесилили твій морок й тишина!
Так жадібно твій теплий погляд лине,
і тала плоть на дні твоїх очей,
потоне в них весь світ і там загине.
Лиш пташка на верху твоїх грудей,
закинувши голівку, все співає,
а ти мовчиш, заслухана без краю...
Дора Габе
Нощ
О, нощ, която всичко ми отне
и в себе си погълна тъй безследно,
кажи сега и словото последно,
щом маската от погледа ми сне!
Умряха в тебе толкова души,
затвориха се толкова зеници,
захвърлени самотници в тъмници
изсмука твоя мрак и присуши!
А жадно гледат топлите ти взори -
очите твои - разтопена плът,
потъна в тях светът и се затвори.
И само птичка върху твойта гръд,
отметнала главица, пее, пее,
а ти мълчиш, заслушана във нея...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2015
автор: Валерій Яковчук