Місяць глядить у замерзле віконце,
Кидає іскри на шибки квітчасті.
Ніч у вікно, як прозоре суконце,
Лізе морозна, зимова і ясна,
Свіжістю вабить зимового шума.
Світиться місяць - цей серп золотистий,
Наче замріявсь і щось там він дума
Про зорі далекі, про далі імлисті.
Аж ось різнобарвний і ранок крадеться.
Місяць вже мліє, біліє і гасне...
Сонечко встане, стиха озирнеться
І посміхнеться зимі цій прекрасній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618928
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.11.2015
автор: Вадим Ферзь