Вже настала вечірня година,
Ніч ясні спалахи сонця гасила.
А на тому пагорбі стала людина,
Дивилась. Очей відірвати не сила.
Обціловує землю очима,
Потопає в затихаючім шумі.
А в ній кожна клітина, зрима й незрима,
Ніч зустрічає у тихенькій задумі.
Ще в небі тіні самотніх хмарок,
І зачаровано дивляться очі.
Як за обрієм гасне останній згарок,
Підкоряючись темній величі ночі.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618778
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2015
автор: Василь Надвірнянський