Він увірвався тихим літнім вітром,
Руйнуючи всі стіни на шляху.
А ти стояла, і зайшовшись сміхом,
Тримала у руках померлу квітку.
Не було крику, сліз не було теж,
Тільки всередині пекла печаль.
Він зруйнував усе, і не побачив меж,
А ти стояла, дивлячись у даль.
Тепер не повернути вже нічого,
Ти добровільно дала відірвати крила.
Молись, терпи, тікай від нього,
Й будь певна - ти все правильно зробила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2015
автор: veselka