Ти зі снігів ішла до мене, сестро,
Щоб звоювати душу із калини,
Я мури не встигала власні звести,
Бо вірила, що корені – єдині.
В мою весну вписала ріки крові,
Вінками заквітчала мій літопис,
Від болю зовсім відбирало мову,
На тілі шрамом виступав клинопис.
Ти очі не ховала мигдалеві,
Зривала безсоромно з мене одяг,
Щоб власний борг віддати лихвареві
За надприродний до чужого потяг.
*****
ЛД
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2015
автор: Оксана Дністран